Головна » 2014 » Лютий » 15 » Наш біль – Афганістан
00:09
Наш біль – Афганістан
25 років тому останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день і є закінченням афганської війни для радянських людей. Закрилась остання сторінка героїчного та драматичного літопису. Перестали йти похоронки з Кандагара, Джелалабада, Кабула.
 
Але Афганістан ще довго щемітиме у грудях багатьох з нас – загиблих не повернути. Наша пам'ять назавжди ввібрала в себе біль афганських утрат. 
Афганська війна тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. В ній загинуло більше 15 тисяч радянських солдатів, 35 тисяч було поранено, сотні пропали безвісти чи потрапили в полон.
 
Жорстока афганська війна забрала життя  випускника нашої школи Володимира Баденчука та жителя мікрорайону Вересневе  Віктора Ткачука.  Пам'ять про них назавжди залишиться в наших серцях.

У серці рана ятриться кров’ю: 
Було неповних лиш двадцять літ. 
Жити і жити б, розкриться повно, 
Підступна куля – спинивсь політ. 

Орлині крила – дала їх мати, 
Підбитий сокіл упав  на сніг. 
І чорне горе – що й не сказати: 
Було ж неповних лиш двадцять літ. 

Як мало встиг він – як встиг багато, 
Неначе знав щось – і жить спішив, 
Хоробре серце вело солдата, 
Як тисяч інших чиїхсь синів. 

Убита горем, сивіє мати, 
Було ж неповних лиш двадцять літ. 
Не досить плакать, мало ридати – 
Жити як він, 
           Пам’ятати, 
В ділах продовжить його політ.  
(Ю.І. Кец, вчитель української мови та літератури Луцької ЗОШ № 16)

Переглядів: 223 | Додав: zosch16-lutsk | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: